Войтенко Нана Володимирівна 

Авторка тексту: Надія Касянчук

Нейрони

збираються у сузір'я

передають повідомлення

наче телефонні стовпи

нейронам боляче

їх ніхто ніколи не розуміє

і раптом з'явилась ти

ти складала клітини неначе дитячі кубики

дендрит до дендрита – 

мере́жеве доміно

не все було просто – 

життя підкидало іспити

ти складала їх все одно

смутні дев’яності

ти стояла бентежно під вікнами – 

«знову жінка?» – єхидно кричали услід

але врешті вдалося – знайшлася потрібна людина

й ти почала політ

закрутилось все в Києві – 

(в інституті, в який я, до речі, мрію потрапити)

там здобула ти ступінь – кандидатки біонаук

і в двохтисячних десь – як я вчилась лишень на землю ступати

ти вже стійко стояла у найкращих лабах Землі

ну а далі – мов вирій –

обіймала найкращі посади

й обіймала людей – своїми знаннями й добром

я ще довго могла би про твої заслуги писати

й безщадно хапати

метафори у полон

та про тебе – погодься – 

кровинки Афіни та Кроноса

найкраще розкажуть твої наукові пласти

тож нехай недолуго – але якось та все ж і вдалося

на вірші покласти тези, статті та листи:

ти досліджуєш кальцій –

Гермеса клітинного простору 

що керує думками – від народження і навіки

і показуєш що не треба боятися болю –

одягати лаштунки науки –

боротись і йти:

як ми доторкнемось – до чогось знано-болючого

(не знаю до речі як про душевний біль)

кальцій простує просто до AMPA-рецепторів

наших клітинних воріт

і немов на війні так жорстоко і так філігранно

вони починають 

перший кривавий бій

удар – за ударом; битва – за битвою;

а на війні – як на війні

не чекали? облога – через NMDA-канали

кальцій врешті прорвався – подає войовничий сигнал

фундамент підбитий (він же білковий якір)

на місце покійника став новúй недолугий канал

через нього іони ллються як злива у липні

кальцій в клітині – у нейрона салютований біль

а як же людині – як війна ця триває щоднини –

і щодень програвати цей триклятий нена́висний бій

і ти раптом з’явилась

героїня із фільмів –

але мікропіпетка замість меча

і вдалося тобі укріпити цей мур-рецептор

так немов і не сталась ніяка в клітині бійня́

так, я знаю: думки тут чекали прозою

та мені чомусь вірші завше ближче були до душі

тож нехай не на конкурс – та може як лист до тебе

надійде це віршове не надто конкретне есе

і може колись ти зустрінеш мене й за роботою

точно-точно впізнаєш: низьке кучеряве дівча

та що зовсім ніколи не вміє балакати прозою

і вірить в науку – що світ крутить тільки вона

ти досліджуєш біль –

та від твого болю не боляче

радше гордо – що наші дівчата

продукують такі думки

ти досліджуєш біль – 

я пишаюсь і справді захоплююсь

і так прагну в майбутньому стати такою як ти

ти вгамовуєш біль – 

і робиш це точно не марно

тож рік-два і побачим

як між нобелівських дідуганів

оголосять так гордо –

Нана

Авторка портрету: Анна Сарвіра