Ющенко Катерина Логвинівна: програмістка, яка змінила світ

Авторка есе: Марта Швець

Чи чули ви про Катерину Логвинівну Ющенко — жінку, яка створила першу в світі мову програмування? Я була шокована, дізнавшись, що для більшості тих програм, якими ми зараз користуємося, фундамент заклала дівчина з Чигирина.

Катерина цікавилась математикою змалечку, але пройшла доволі тернистий шлях, щоб займатися нею у майбутньому.

1937 року її батька визнали націоналістом і заарештували. Мама Катерини намагалася довести невинуватість чоловіка — принесла чекістам документи про участь Логвина у революційному русі. На жаль, жінка не повернулась — її засудили до 10 років ув’язнення, а принесені докази спалили у неї ж на очах. Тоді Катерина навчалась у Київському державному університеті. «Мені було 17 років, я свято вірила словам Сталіна “син за батька не відповідає”», — згадувала жінка. Сталося не так, як гадалося — після ситуації з батьками дівчину відрахували. Майбутня науковиця шукала університет, і єдиним закладом зі стипендією та гуртожитком, куди її взяли, став Самаркандський університет (Узбекистан). «Після всіх митарств і принижень при спробах продовжити науку це здавалося можливим порятунком. Я уся віддалася навчанню… Можливість завершити нарешті свою освіту окрилила мене і допомогла пережити лихо, що прийшло. Але я завжди пам’ятала своїх батьків і таку далеку Україну». 1942 року вона відмінно закінчила навчання і після війни повернулася до України. Тоді у Львові відкрилося відділення Інституту математики АН УРСР. Катерина познайомилась з Борисом Гнєденком (тоді він уже майже очолював інститут), який, побачивши диплом дівчини, одразу взяв її у відділ теорії ймовірності. 1950 р. інститут переїхав до Києва, Катерина — разом з ним.

Для проведення досліджень заклад закупив комплект обчислювально-аналітичних машин. Катерину Логвигнівну призначили керівницею цієї лабораторії. 1952 року перший у континентальній Європі комп’ютер «МЕОМ» передали для використання в Інститут математики. Вчені, серед яких була й Ющенко, почали експлуатувати його. Проте пристрій був незручний — працював повільно, ламався, пам’ять його складалася з лічених байтів! Виникла необхідність створити мову програмування «високого» рівня. Одночасно з появою цієї потреби Катерина Ющенко очолила відділ розробки.

Жінка зрозуміла, що переведенням математичних формул у машинні коди має займатися комп’ютер. Потрібно написати програму, аби пристрій розумів поставлену перед ним задачу. Програмістка багато експериментувала і разом з колегами створила адресну мову програмування, у якій вказувалися не числа, а адреси комірок пам’яті. Таким чином, її розробка випередила на два роки мову Fortran, на три — Cobol, і на п’ять — ALGOL. Це був прорив! Тепер можна писати незалежні від розташування пам’яті комп’ютера програми. Винахід Ющенко почали застосовувати у більшості машин радянського, а згодом і китайського виробництв. Адресну мову використовували і при керуванні космічним польотом «Аполлон-Союз»!

Катерина Ющенко отримала багато нагород, стала членкинею-кореспонденткою АН УРСР, а у Всесвітньому музеї інформаційних технологій в Англії вхід до галереї історії програмування прикрашає її портрет. Дивно, що зараз в Україні про неї мало знають. Гадаю, це треба виправляти — ми маємо пишатися такими співвітчизницями й дізнаватися про них якомога більше. Якби не пані Катерина, то ми б, можливо, не знали і половини того, що нам відомо про космос, не мали б на руках смартфонів та портативних зарядок.

Гріє душу те, що в Україні були і є люди, які змінюють історію. Сподіваюся, влада зверне більше уваги на популяризацію їхніх вчинків та винаходів.

Авторка портрету: Анна Іваненко